Бактеріальний некроз винограду (Xylophidus ampelinus), симптоми захворювання

Синоніми хвороби: mal nero, tsilik marasi, хвороба Олерона, бактеріальне у янення винограду.
Збудник хвороби: Xylophidus ampelinus (Panagopoulos 1969) Willems et al. 1987.
Застаріла назва збудника: Xanthomonas ampelina Panagopoulos 1969.
Історія відкриття, розповсюдження, шкідливість. Перше згадування про симптоми хвороби під назвою mal nero a кущах винограду в Італії, спричиненого бактерією невідомої етіології, належить С. Гароваджо, А. Каттанео (1879 р.). У 1882 р. Р. Гомес довів наявність збудника і його патогенність; у 1883 р. італійський фітопатолог П. Баккаріні назвавши бактерії, відповідальні за розвиток захворювання — Bacillus vitivorus.
У 1890 р. А. Дегрюллі заявив про засихання кущів винограду сорту Алікант Буше у Східних Піренеях і у французькій провінції Од. Аналогічну хворобу у Франції на виноградниках Олерон виявлено в 1895 р. Збудником її виявилися бактерії у вигляді дрібних коротких паличок. У 1939 р. Дж. Сареджанні описавши подібні симптоми на виноградниках сорту Султана у Греції і назвавши хворобу tsilik marasi.
У 1940 р. Ж. Дюплессі заявив про розвиток бактеріального у янення винограду у Південній Африці і назвавши збудником паличкоподібну бактерію Erwinia vitivora. Однак Ш. Елліоту у Європі і А. Хейнсу у Південній Африці не вдалося отримати відомі симптоми хвороби за штучного зараження бактеріями Ст. vitivorus i Е. vitivora. Зрештою, С. Панагопулос, Д. Лашо у 1966 р. у результаті численних виділень і штучних заражень встановили, що характерні симптоми виразок на пагонах, плямистості листя, типові для tsilik marasi, спричинює бактерія роду Xanthomonas. Із сильно некротизованих тканин судин одночасно виділяли різні типи бактерій з білими і жовтими колоніями сапрофітних видів родів Erwinia i Pseudomonas, які не були патогенними, а в деяких випадках — гриб Cephadosporium corda — збудник ески винограду.
Ж. Прюне зі співавторами довели, що симптоми хвороби Олерона у Франції і tsilik marasi в Греції відповідають одному й тому самому захворюванню, яке відповідно до характерних симптомів запропонували назвати бактеріальним некрозом винограду і вважати його збудником Хапthотоnаs ampelina.
Результати біохімічних і серологічних тестів довели ідентичність ізолятів збудника із Греції та Південної Африки і відмінність їх від Erwinia Iathvri (синонім Е. vitivora), a також Xanthomonas vitiscarnosae i Х. vitistrifoliae.
Таким чином, непорозуміння щодо походження хвороби та ідентифікації збудника з'єднання ясувалося. Причиною його була природа супутньої мікрофлори: в одних випадках за розвитку некрозів у глибині тканин виділялися факультативні. анаероби, представником яких могла бути Е. vitivora, в інших фазах розвитку захворювання, зокрема при некрозі молодих листків і пагонів, як супутня мікрофлора домінували представники роду Pseudomonas.
Нині бактеріальний некроз винограду широко розповсюджений у світі. Він зареєстрований у більшості виноробних регіонів Південної і Центральної Європи — у Греції, Іспанії, Італії, Молдові та Франції, поширений в Південній Африці. У Туреччині хворобу ліквідовано. Сумнівні повідомлення щодо хвороби в Аргентині, Болгарії, Португалії, Швейцарії, Тунісі.
Внаслідок захворювання винограду бактеріальним некрозом втрати врожаю можуть сягати 80 %. Шкідливість виявляється також у скороченні життя виноградників. Встановлено, що практично всі імпортні сорти винограду різною мірою сприйнятливі до збудника бактеріального некрозу.
Х. аmреlіnus включено до переліку карантинних організмів, які відсутні на території України та Росії. Уражує тільки виноград. Не виключена можливість значного ураження виноградників і в Україні у разі завезення інфекції. Сприятливими для розвитку захворювання в кліматичному відношенні можна вважати південні області України, Крим і Закарпаття. Тому необхідно знаті характерні ознаки захворювання, що дасть змогу швидко виявити його та здійснити відповідні карантинні заходи.
Симптоми. На хворих рослинах бруньки біля основи пагонів або з одного боці пагона, що живляться одним судинним пучком, не розпускаються. 3 верхніх вічок через 2-3 тижню після початку вегетації з'єднання є ослаблені. пагони з укороченими міжвузлями і дрібним спотвореним зморшкуватим хлоротичним листям. На молодих листкових пластинках утворюються дрібні кутасті некротичні блискучі плями з жовто-зеленим ореолом. Краї пошкоджених листків засихають внаслідок закупорки судинних пучків у черешках. Черешки листків також покриваються видовженими чорними плямами. Листя передчасно опадає.
Ріст молодих пагонів дещо пригнічений. На уражених гілках усихання пагонів поширюється знизу вгору. На вузлах і тканинах міжвузел утворюються видовжені маслянисті плями і смуги світло-зеленого чи жовтого кольору з червонуватим напливом по краях. Згодом вони набрякають, стають м'які якими на дотик, їхні тканини некротизуються і набувають темно-коричневого забарвлення, а міжвузля покриваються глибокими тріщинами. Часто такі симптоми з'єднання є і на вузлах, що спричиняє ламкість пагонів. Іноді на місці некрозу виділяється жовтуватий ексудат, який складається з маси бактеріальних клітин. Висихаючи на повітрі, він утворює блискучу плівку, яка переноситися вітром.
Під час цвітіння на хворих лозах можна виявити почорнілі бутони й аномальні квітки. Гребені виноградних грон і плодоніжки покриваються дрібними видовженими чорними тріщинами, що спричиняє часткову чи повну загибель урожаю.
Листки можуть заражатися шляхом проникнення інфекції з черешках і жилках, у цьому разі цілий листок гине. При зараженні через продихи листок покривається червоно-коричневими плямами діаметром 1-2 мм Проникнення інфекції через гідатоди спричинює червоно-коричневе забарвлення кінчиків листків. За високої вологості на уражених листках також утворюється жовтий бактеріальний ексудат.
Бактеріальний некроз винограду — судинна хвороба. 3будник спричиняє руйнування клітинних стінок рослини-хазяїна з утворенням камеді — спочатку прозорої, а згодом темніючої густої речовини, яка закупорює судини. Через рані і тріщини камедь просочується назовні, виступаючи на поверхні пагонів у вигляді ексудату, який покриває пагони тонким шаром. Руйнування і закупорка судин пагонів і черешків призводять до порушення транспортування води і поживних речовин у рослині, передчасного засихання і опадання листя. На поперечних зрізах пагонів у місцях з'єднання єднання однорічної лози з дворічною спостерігаються коричневі цятки уражених судин деревини. При різному ступені пошкодження на поперечних зрізах можна виявити або некротизований сектор, який включає кору, луб, деревину і навіть серцевину, або червоно-коричневе кільце судин. Найбільше бактерій знаходять у судинах деревини.
Екологія збудника. Щоб оцінити відносну важливість епіфітної та ендофітної колонізації винограду в розвитку некрозу, вивчалася динаміка До ampetinus у Vitis vinifera cv. Ugni blanc з використанням gfp-мічених бактеріальних штамів. Гістологічні дослідження колонізації молодих рослин клітинами До ampelinus після трьох типів штучного зараження в ростовій кімнаті і в теплиці, показали, що після поранення стебла й інокуляції, бактерії просувалися до верхівки через судини ксилеми, де вони утворювали біоплівку. Коли бактерії проникали у дерев'яна янисті живці, вони рідко колонізували паростки, які з'єднання являлися, тобто судини ксилеми могли б швидше грати ключову роль у розмноженні і збереженні бактерій, ніж бути маршрутом для колонізації рослини. У разі, коли бактеріальні суспензії розбризкували на рослини, бактерії просувалися у двох напрямах: до органів, що з'єднання є, і до верхівки, таким чином вказуючи важливість епіфітної колонізації у розвитку захворювання.
У вологу погоду бактерії змиваються і переносяться водою, у посушливий період висихають, утворюючи плівку, яка переноситися вітром. При обрізуванні винограду маса бактеріальних клітин видавлюється секатором на поверхню зрізу. Навесні кореневий тиск виносить бактерії з соком, краплі якого потрапляють у ґрунт.
Інфекція передається від хворих рослин до здорових інструментами при обрізанні, виконанні зелених операцій, збиранні врожаю, накриванні лоз землею.
Збудник хвороби може зберігатися в ґрунті. Відомі випадки зараження живців при укоріненні їх в інфікованому ґрунті. При цьому зараження відбувається швидко і його важко вилікувати. Хворі пагони та опалі листя, які потрапляють у ґрунт, є резерваторами бактерій впродовж 5 місяців. Експериментально було доведено можливість проникнення бактерій у рослину через коріння.
Наявність бактерій у судинах визначає системний і хронічний характер інфекції. Зовні здорові пагони виявляються хворими наступного року. Джерелом інфекції є лоза сприйнятливих до хвороб сортів винограду. Молоді рослини можуть проявити симптоми у розсаднику, якщо для щеплення використовують заражень матеріал.
Віді Vitis riparia, V. rupestris та їх гібриди належать до стійких, їх рекомендують використовувати переважно для щеплень. У прищеплених рослин симптоми захворювання розвиваються на надземній частині до місця спайки, у кореневласних європейських сортів — охоплюють підземну частину і корені.
3 V. vinifera у Франції відмічено сильне ураження сортів Гренаш, Алікант, Буше, Мурведр, Султана, Карін'ян, Кіт, Лезоне, Пеліт, Макабо, Валенсі; у Греції — Розакі, Корінф чорний, Моськатов, Пліта; в Італії — Гренаш, Макабо, Уні Блан, Консул, Фоль Бланш, Зія, Мускат Олександрійський.
Стійкі до хвороби сорти Каберне, Сенсо, Мальбек, Мерло, Арамон.
Хвороба, занесена до виноградника, швидко розповсюджується. За сприятливих умов на чутливих сортах винограду лози можуть загинути повністю. Бактеріальний некроз проявляється сильніше на кремнеземних ґрунтах і в кюветах, де застоюється вода. Захворювання має епізодичний і осередковий характер. Холодна і волога весна, приморозків спричинюють сплеск інфекції, що завдає великих збитків аж до повної втрати врожаю і загибелі кущів. Однак, у роки з сухими і теплими весною та літом, воно проявляється дуже слабко або в латентній формі. Іноді від виноградників відмовляються через прогресування хвороби, однак спостерігали також і випадки видужування.
Спостереження за розвитком хвороби показали, що співжиття збудника з рослиною-хазяїном може бути тривалим — понад 20 років. Іноді, після видалення хворих пагонів чи майже всієї надземної частини куща, спостерігають уявне одужання рослини. Проте через тривалий період часу хвороба може несподівано повернутися, що призводить до повної загибелі кущів упродовж трьох років. Так, у Франції в 1982 р. було зареєстровано поширення захворювання на площі понад 1000 га з пошкодженням від 10 до 80 % кущів, що призвело до втрати 50 % врожаю. У 1993-1996 рр. тут відбулися повторні спалахи бактеріального некрозу. Аналіз причин раптових спалахів показавши, що пошкодження рослин приморозками і наступні за такими періодами холодні і вологі весни призводять до поширення інфекції, а це супроводжується великими збитками, аж до повної втрати врожаю і загибелі кущів.
Симптоми захворювання схожі на спричинені іншими збудниками, наприклад фомопсису винограду, вірусами, мікоплазмами, нестачею бору та ін., тому необхідними є виділення й ідентифікація збудника. Інкубація живців при 15 °С упродовж 3 днів у вологих умовах значно збільшує число колоній Х. ampelinus, що полегшує виділення збудника з інфікованого матеріалу, в якому раніше його не вдавалося знайті. Бактерія добре виявляється методом імунофлуоресцентної мікроскопії у змиві з уражених листків, у гомогенізованій здерев'янілій тканині хворої рослини, ексудаті і на зрізах стебла, а також у зовні здорових частинах стебел і листків на відстані 10-40 см від ураженої зони, що визначається візуально.
Ефективним є виявлення Х. ampelinus y живцях винограду з використанням вбудованої ПЛР. Збудник хвороби можна виявити за наявності 1,5 Х 105 клітин Erwinia herbicola. Створен набір праймерів Хаmрl.27, який є хорошим кандидатом у видоспецифічні реагенти для ідентифікації Х. ampelinus із застосуванням ПЛР.
Препарати проти бактеріального некрозу винограду:
Біофунгіцид ЦИДОКС ПРО "Минералис", антибіотик, антисептик , 10 л
Біофунгіцид, АНТИБІОТИК Цидокс Про,1 л
Мікродобриво Мікро-Минералис (мідь), 10 л
Антисептик "ЛС-1", антибактеріальний засіб, Минералис Україна, 10 л
Інші бактеріози винограду:
Хвороба Пірса винограду
Бактеріальні плямистості листя винограду
Бактеріальний рак винограду
Виразковий некроз винограду